Формула відтворення гармонії

Рейтинг:   / 1
ПлохоОтлично 
Просмотров: 2020

Коваль П. В. Формула відтворення гармонії. / П.В. Коваль // Українська наукова школа фізичної економії: теоретичні та прикладні аспекти. Матеріали засідання круглого столу / Заг. ред. П.Т. Саблука, О.В. Ходаківської. – К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – С. 59-68.

Та я люблю вас, люди, люди!
З надією в ранковий час
Вдивляюся в обличчя й груди
І вірю, і молюсь на вас!

М. Руденко

Микола Данилович Руденко – людина зі складною долею та великою любов’ю до людей і до своєї справи, визначний представник України, письменник, філософ, громадський діяч, глибокий мислитель філософський та економічний доробок якого турбує думки багатьох, але ще очікує на вивчення та усвідомлення науковцями.

На початку 70-х років, поряд із діяльністю поета, прозаїка та правозахисника, ним створені науково-економічні праці новітнього тлумачення цілого ряду концептуальних положень, які за своєю сутністю та соціальною значимістю завжди були предметом фундаментальних досліджень. Мова йде про принаймні дві наукові праці: «Енергія прогресу» та «Економічні монологи» в яких Микола Руденко намагається ствердити фундаментальне значення економіки як науки для глобального економічного розвитку та існування «життя на землі» як такого.

Саме цими основними роботами, а також роботами, що побачили світ у другій половині 90-х років, автор ретранслює людству та науковому загалу основні постулати у розвиток фізичної економії в рамках цілісної економіко-філософської, космологічної системи. В основі даної системної роботи покладено концептуальне переосмислення субстанції пануючих у суспільстві  фундаментальних економічних систем, у напрямку пошуку «природних законів в економічному житті». В «Енергії прогресу» автор вдало демонструє бажання примирення протидіючих сторін в тих аспектах де це можливо та необхідно, а також ввічливе, але однозначне заперечення хибних догм, шляхом побудови новітньої парадигми синтезу наукових знань.

В працях Миколи Руденка такого синтезу зазнали: філософія та економіка, фізика, астрофізика та космологія, математика, логіка та теорія систем. Такий синтез не можливий без спроб синтезувати не лише предмети цих галузей знань, а й методологію та методи їх дослідження, тому вчений намагається віднайти спільне і використати синергічний ефект від інтегрованого результату онтології та гносеології, метафізики та діалектики, ідеального та матеріального, ідеї та форми і на сам кінець -  фізіократичного та трудового підходів до природи доданої вартості. Важливо зазначити, що концептуальні висновки М. Д. Руденка дають змогу наблизитися людству до єдиного шляху перманентного розвитку.

Впродовж століть ідея прогресу залишається не вирішеною, саме цьому спектру проблем присвячено «Енергію прогресу», де автор ставить за мету знайти джерела та рушійну силу: руху, як філософського тлумачення, зростання, як економічного тлумачення, розвитку – соціального, а як синтезованого – цивілізаційного прогресу. Такою рушійною силою мислитель визначає «енергію прогресу» - абсолютну додану вартість, як результат перетворення випромінювання космосу (Сонця) в органічну речовину, завдяки протіканню процесу фотосинтезу. Категорія «енергія прогресу» є змістовною лінією всієї системи фізичної економії, і пронизує як раніше сформульовані, так і відкриті автором закономірності та закони.

Істотною особливістю концепції фізичної економії є також чітко визначене в ній особливе місце людини, чим М. Д. Руденко продовжив і удосконалив вчення започатковане С. А. Подолинським щодо енергетичних основ взаємодії між суб’єктами та об’єктами. Головним висновком даного аспекту є те, що не завжди і не лише людина як суб’єкт впливає на силові енергетичні потоки, а перш за все енергетичне начало діє на людину, чим гарантує або заперечує людське існування. В розвиток даного твердження М. Д. Руденко сформулював імператив вшанування Першотворця, згідно якого повага і бережне ставлення до Всесвіту і Природи (Першотворця) – це відношення до природи як до середовища  людського існування. Таким чином, один із аспектів фізичної економії є новітнім механізмом розв’язання екологічних проблем, які в світлі останніх подій змушують говорити не про цивілізаційний прогрес, а про збереження цивілізації.

Аналізуючи вище сказане можна прийняти за догму нові тези фізичної економії М. Д. Руденка і на цьому зупинитися, але слідуючи логіці самого мислителя спробуємо віднайти в його «Енергії прогресу» субстанцію фотосинтезу. На його думку першоджерелом фотосинтезу є Світова Монада, проявом існування і функціонування якої автор вважає створення доданої вартості, поділяючи її за джерелом походження на абсолютну (енергія прогресу) та відносну. Усвідомлюючи структуру енергії прогресу, онтологію, функціональне призначення та можливості відтворення вчений розробляє формулу енергії прогресу та її основні функції, вводить властиві їй кількісні параметри. Концептуальною закономірністю енергії прогресу є виділення у її складі п’яти рівновеликих частин створення і використання яких і забезпечує гармонію буття, шляхом постійного процесу їх відтворення в соціально-економічному організмі.
У відповідності до тлумачення М. Д. Руденка пропорції розподілу енергії прогресу мають таке суспільно-господарське призначення: 2/5 (солома злакових культур й інші кормові культури), які використовуються - 1/5 кормова база для худоби і птиці; 1/5 – відновлення органічних речовин у ґрунті; наступні 3/5 (зерно злакових культур), які споживаються – внутрішньо виробниче та кінцеве споживання в середині аграрного виробництва 1/5; споживання працівниками промисловості 1/5; задоволення потреб держави 1/5.

Із формули енергії прогресу М. Д. Руденко виводить можливості відтворення кожної із пропорцій, а також механізм нагромадження в аграрному виробництві енергетичних потоків, які він тлумачить як капітал, авторська інтерпретація моделі якого наступна:

K=E - F

де K  - капітал; E – енергія прогресу; F – міра ентропії.

Отже, аналізуючи пропорції між складовими енергії прогресу, можемо зробити висновок про те, що 3/5 сукупної продукції аграрного виробництва можуть бути джерелом капіталізації сільського виробництва, а від так і суспільного виробництва в цілому, лише 3/5 сукупної продукції (абсолютна додана вартість) – є енергією прогресу цивілізації, і створена вона саме в аграрному виробництві. Решта 2/5  сукупної продукції (зерна) споживатиметься працівниками промисловості та транспорту, державними інституціями. Таким чином, Микола Руденко підтверджує висновок зроблений класиками фізіократичної школи про те, що не продуктивні інституції лише посилюють ентропію енергії. Крім того, підтверджує, що капітал має енергетичну субстанцію, а не вартісний еквівалент відтворювального процесу.

Підсумовуючи вище сказане, приходимо до логічного висновку про постійне відтворення, з врахуванням приросту населення, необхідного та достатнього обсягу в розмірі трьох енергетичних одиниць у власності аграрних виробників, як гарантії прогресу цивілізації.

Слід також зазначити і той факт, що М.Д. Руденко не уникнув основного недоліку в своїй концепції, який став притаманним всім теоріям відтворення, а саме лінійності моделі, адже п’ять потрібних енергетичних одиниць сьогодні і навіть через рік не можуть співпадати. Можна підкреслити важливість вище сформульованого висновку про необхідність і достатність привласнення продуктово-енергетичних одиниць аграрними виробниками, але для цього потрібно щорічний рівномірний приріст населення (потреб), а також приріст абсолютної доданої вартості на рівні сукупності аграрних підприємств з постійним ефектом від масштабу, що на практиці складно досягти. Постійний ефект від масштабу – це теоретичний момент, точка, яку виробництво постійно проходить рухаючись або від зростаючого ефекту від масштабу до спадного, або навпаки.

Оскільки ми ведемо мову про лінійність моделі відтворення та про не лінійність відтворення реального виробництва, то доцільно задати запитання: «Чи повинна в часі відтворюватися пропорція між складовими енергії прогресу як 3:2 на користь аграрного виробництва?», адже людство існує в умовах зростання продуктивності праці, економії енергії і ресурсів у виробництві, виведення високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин і сортів сільськогосподарських рослин, що приводить до скорочення затрат енергії прогресу на одиницю заново створеної енергії прогресу в порівнянні з минулим періодом. З іншого боку темпи зростання потреб (зростання чисельності населення) в енергії прогресу нині перевищує темпи відтворення абсолютної доданої вартості (енергії прогресу).

Крім того, виникає запитання щодо не можливості нагромаджувати енергію космосу нині не через фотосинтез і не в аграрному виробництві. Можливо людству поки що не відомі такі енергоносії і такі види енергії, адже промислове видобування нафти, газу, кам’яного вугілля було не завжди, хоч нафту видобували і переробляли на бензин в Месопотамії в шостому тисячолітті до н.е., а вона не закінчилася і до наших днів.

Очевидно, ці запитання не до М. Д. Руденка, очевидно також, що він як розробник концепції фізичної економії якісно нового рівня міг би спростувати всі ці та деякі інші запитання, отже такі запитання сьогодні спрямовані до нас самих.

Важливу місію в сучасних умовах може виконувати фізична економія як загальна методологія «умонтування» виробничо-господарських систем у енергетичну, природну систему Всесвіту. Невідповідність існуючої економічної теорії сучасним викликам породжує деструктивне ведення глобального господарства, яке призводить до руйнації збалансованих природно-енергетичних систем, під дією непропорційного промислово-ентропійного антропогенного навантаження на них. Очевидно людство досягло межі за яку переміщуватися на існуючих фундаментальних, соціально-економічних принципах загрозливо. Саме фізична економія як методологічна основа, а також практико-прикладний інструментарій розроблений на її принципах може стати реальною, дієвою альтернативою. Процес «умонтування» виробничо-економічних систем по створенню споживчих цінностей, у природно-енергетичну систему Всесвіту, в довгостроковій перспективі, потребує трансформації відтворювального циклу та управління ним. На сьогоднішній день уже існують теоретичні напрацювання щодо даної проблематики (Шевчук В., 1998р.).

Вважаємо за доцільне декілька слів сказати про можливі форми організації аграрного бізнесу як системи продукування «енергії прогресу» в сучасних умовах. У XXI століття людство входить з чітким усвідомленням важливих положень: усвідомленням продовольчої безпеки й оцінкою здатності обмеженого природного середовища забезпечувати виживання людства. Як реакція на усвідомлення таких глобальних проблем поступово формується система аграрної економіки, яка розвивається на противагу індустріальному сільському господарству. Тлумачення концепції «аграрна економіка» полягає в організації основних галузей тваринництва і рослинництва базованих на природних системах. Це ті конкретні кроки, що спрямовують людство на шлях реалізації екологічного імперативу  М. Д. Руденка, згідно якого аграрне виробництво – це провідна галузь фізичної економії, за критерієм генерування «енергії прогресу».

Нині сформувалися і розвиваються декілька видів альтернативного ведення сільського господарства. Концептуально-довершеними та перевіреними практикою серед них є:

Слід відмітити, що альтернативні системи землеробства зазнають критики, так У. Бурт та X. Бейтц (1988) наголошували, що екологічна безпечність продукції, яка отримується від альтернативного землеробства, часто лише уявна. Скажімо, фітопатогенні гриби в ряді випадків продукують мікотоксини, які є сильнодіючою отрутою. Виникає ряд запитань також і щодо економічної ефективності та продуктивності альтернативного землеробства не дивлячись на у цілому велику роль альтернативних систем ведення сільського господарства у структурі сільськогосподарського виробництва, але їх поширення супроводжується відсутністю науково обґрунтованого єдиного комплексного підходу до розвитку цих систем. Аналіз діючих альтернативних систем показує, що окрім факторів екологічної безпеки та рівня виробничих затрат, слід враховувати соціальні та правові аспекти, маркетинг, контроль якості, державну підтримку і т. і. За даними ФАО, з переходом до альтернативного землеробства можливе зниження врожайності зернових на 10-20 %, картоплі та цукрових буряків - на 35%. Досвід фермерів США показує, що введення органічної системи землеробства, на фоні застосування підвищених доз мінеральних добрив, знижує врожай культур більш як у два рази.

За даними американської асоціації агрохімічних препаратів (АСА) та Інституту добрив (TED), за обмеження використання пестицидів скоротиться постачання плодів і овочів на 50%, пшениці - на 40, кукурудзи - на 43, сої - на 36, бавовни - на 73, рису - на 69%. Споживчі ціни на продукти харчування підвищаться на 45%. Для компенсації потрібне розорювання 6 млн. га земель. Різко посилиться ерозія ґрунтів. Практично заново будуть організовуватись дослідження із розробки нових систем землекористування, відтворення родючості ґрунтів і обґрунтування сівозмін, що приведе до різкого зниження виробництва рослинницької продукції. Комітет з біологізації землеробства (Нідерланди) на основі тривалого вивчення дійшов висновку, що виключно біологічна система землеробства можлива тільки в крайніх випадках - при значному погіршенні екологічних умов.

Отже, розробка конкретних видів альтернативного землеробства триває вже більше ніж тридцять років. Проте, від хімічного методу інтенсифікації аграрного виробництва жодна з країн поки що не відмовляється, і тому, в умовах масового застосування пестицидів, необхідна система обмеження та раціонального і з вищим рівнем безпеки їх використання.

Філософсько-економічні праці М. Д. Руденка формують такий внесок у розбудову фізичної економії, який, по-перше, характеризує сучасний стан її розвитку (підтвердженням цьому є розгляд систем альтернативного аграрного виробництва), по-друге, зміщує її на якісно новий рівень. Ці праці створюють методологічний плацдарм для подолання тривалої кризи фундаментальної економічної парадигми та демаркують перспективи розвитку новітньої школи фізичної економії.

Написать комментарий